ОПО́ДАЛЬ, присл., діал. Далі, в далечині. Поблизу ліси стіною, .. А оподаль, ніби хмари, Обрій залягли бори (Вирган, Квіт. береги, 1950, 165); // Осторонь, на певній відстані. Вона держалася.. оподаль від інних [інших] (Фр., VIII, 1952, 231); Юрба стовпилась оподаль і, похнюпившись, хрестилася і бликала очима на солдатів (Мик., II, 1957, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 720.