ОПОЗИЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Негативне ставлення до кого-, чого-небудь; незгода з кимсь, чимсь. Від українських губерній у III думі був 41 октябрист.. Час від часу октябристи виголошували в думі "опозиційні" промови, проте це була лише гра в опозиційність, нешкідлива для царизму (Іст. УРСР, І, 1953, 625).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 720.