ОПОЛЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПОЛЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Ставати поляком за мовою, звичаями, культурою; набувати польського вигляду, характеру. Духовенство стало підноситись, та разом з тим воно почало також відриватися від народу, почало більше прихилятись до шляхти і ополячуватись (Фр., XVI, 1955, 144); Ягайло допоміг польським панам остаточно оволодіти в 1387 р. Галицькою землею.. Значна частина галицької шляхти згодом окатоличилась і ополячилась (Іст. УРСР, І, 1953, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 722.