ОПО́НА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що заві́са11. * У порівн. Нуда застелювала все перед її очима сірою, непринадною опоною (Фр., V, 1951, 286).
2. Повстяне покривало для захисту коней та ін. свійських тварин від холоду; попона. Розкинувшись на землі, поклавши під голови сідла, а під себе опони, лежала, спочивала дружина князя (Скл., Святослав, 1959, 499).
3. заст. Покривало, ковдра. Панни заслонили опоками та килимами піч (Н.-Лев., І, 1956, 145); * Образно. От він, степ — хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба (Вирган, В розп. літа, 1959, 159); * У порівн. О хмари, в днях осені, хмари тяжкі, ви низом ліниво, без сил повзете.., ви тінь, мов опону, на світ кладете (У. Кравч., Вибр., 1958, 221).
4. Сукняна тканина, яку в давнину виробляли ремісники. У XIII ст. виникає ремісниче виробництво сукняної тканини — "опони" (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 722.