ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.
1. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом, загадує та й опоряджає і сама до всього береться (Вовчок, І, 1955, 117); Сухобрус опоряджував нове хазяйство своїх зятів (Н.-Лев., І, 1956, 374).
2. Готувати, налаштовувати що-небудь. Одійшла від кабиці і стала опоряджати стола (Стельмах, Правда.., 1961, 137); Тим часом, як молодиці бгали коровай, Прокопович опоряджував клуню (Н.-Лев., III, 1956, 74); // Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду. Учительська мала й зовсім вигідний вигляд: .. усе аж блищало і здавалося тільки відповідною рамкою до тієї хазяйки, що так уміло все те опорядила (Дн. Чайка, Тв., 1960, 101); Вона по-жіночому опорядила постіль хворого, завісила лампочку,.. прибрала кімнату (Скл., Карпати, II, 1954, 52); // Поправляти що-небудь на собі (одяг, зачіску і т. ін.). [Лариса (Опоряджає зачіску):] Чого ж ви його в коридорі тримаєте? (Мик., І, 1957, 253); Він.. відклав грушку набік, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всіх (Довж., І, 1958, 67); // Збирати, споряджати, ладнати когось куди-небудь. Як тільки чорне знамено, вісник смерті, з’явилося над стінами города, .. боярині й воєводині жони кинулись до княжого терема, звідти залунали їхні сумні, розпачливі крики, — вони опоряджали й збирали княгиню в далеку дорогу (Скл., Святослав, 1959, 433); — Спочинь, опоряди себе, незабаром поїдеш у Бухарест (Чаб., Балкан, весна, 1960, 208); // Складати, збирати що-небудь (речі і т. ін.). Фронт подався. Станіслав кинули раптово. Анатоль не встиг навіть опорядити своєї валізки (Кач., II, 1958, 390).
3. спец. Обробляти, надаючи готового, закінченого вигляду. Опоряджуючи робочі приміщення, слід брати до уваги здатність кольору викликати втому зорового аналізатора (Знання.., 9, 1965, 10); Замовкає гуркіт, механізатори розбирають баштовий кран: будинок змонтовано. Лишилось його опорядити (Веч. Київ, 27.VІІ 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 724.