ОПОРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опоряди́ти. [Мелашка:] Причепурена хата та опоряджена, неначе хороми (Кроп., IV, 1959, 8); В кожній палаті було повно різноманітних ліжок, кушеток.. і просто дощаних нар на козликах, опоряджених старенькими матрацами, простирадлами (Збан., Сеспель, 1961, 21); // опоря́джено, безос. присудк. сл. Хату опоряджено, все готове (Хотк., II, 1966, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 724.