ОПО́ШЛЮВАТИ, юю, юєш і ОПОШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПО́ШЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм., рідко.
1. Робити що-небудь пошлим, банальним, буденним; опоганювати, профанувати. — Про що нам тоді балакать.., коли ти все, абсолютно все опошлюєш іронією! (Мур., Свіже повітря.., 1962, 10); Ідеологічна реакція намагається опошлити поняття свободи творчості, як вона вже опошлила поняття демократії і гуманності (Талант.., 1958, 102).
2. Робити або зображати, виставляти кого-небудь пошлим, морально нікчемним, позбавленим високих духовних інтересів. Коли ж пригадати, скільки утисків, заборон і просто знущань від царського уряду терпіла українська мова, а ще більше від навали "малоросійських" артистів, які вульгаризували, оглупляли, опошляли селянина, його мову і побут, тоді роль корифеїв і їх театрів стане ще більше значущою (Мист., 1,1966, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 725.