Слово "оправлятися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. опра́вляться; док.

1. Поправляти на собі одяг, зачіску і т. ін.; приводити себе в порядок. Розпатлане волосся розсипалося по спині, закрило вид, очі Горпині, — вона не оправлялася й кинулася мерщій до помийниці, де мокнув її папірець (Л. Янов., І, 1959, 337).

2. Досягати попереднього або близького до попереднього стану після якого-небудь стихійного лиха, поразки і т. ін. Не встигли капіталістичні країни.. оправитись від кризи [1929-1933 рр.], як у другій половині 1937 р. нависла загроза нової, ще глибшої економічної кризи (Іст. УРСР, II, 1957, 398); // Відновлювати свої сили після хвороби і т. ін.; поправлятися. [Кнуриха:] Це моя дочка. Вона недугувала, нещасна. Ще й досі не оправилася, слаба дуже (Мирний, V, 1955, 67); // Справлятися з своїми почуттями; оволодівати собою. Дарес од страху оправлявся І до Ентелла підбирався (Котл., І, 1952, 98); Трохи змішався [Лукаш], побачивши її, але зараз оправився (Л. Укр., III, 1952, 237).

3. евф. Справляти природну потребу. У балці перед цукроварнею злазить Шурка Рубан оправиться (Ю. Янов., І, 1958, 125).

4. заст., рідко. Виправдовуватися (у 1 знач.). Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (Граб., І, 1959, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 727.