ОПРИ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Запальни́й, нестриманий. Він з злістю крикнув, з нестями вилаяв мене, бо такий палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й.. зателепуватий (Н.-Лев., III, 1956, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 729.