ОПРИ́ШКІВСЬКИЙ, а, е, іст., діал. Прикм. до опри́шок. Я.. від деяких баб позаписував пару опришківських пісень (Фр., III, 1950, 234); Кожна професія має свої неприємні сторони, опришківська також (Хотк., II, 1966, 79); О. М. Горький.. цікавився опришківським рухом (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 98); Опівдні прибігла.. мати й розвіяла синові опришківські герці (Козл., Ю. Крук, 1953, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 729.