ОПРОМІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опромі́нити. Люблю луг, сонцем опромінений (У. Кравч., Вибр., 1958, 207); Опромінені світлом електричних вогнів, сяють у вечірній млі диканські села і хутори (Цюпа, Україна.., 1960, 170); Опромінена своїм коханням, ніби травневим світлом, Уля відчула, зрозуміла, як щасливо починається її дівоче квітування (Логв., Літа.., 1960, 160); Опромінена кобальтом гречка зацвітає на тиждень раніше від звичайної і дає кращий урожай (Наука.., 12, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 730.