ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРОТЕСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Офіційно вимагати скасування або визнання недійсним, незаконним і т. ін. якого-небудь рішення, розпорядження, судової постанови і т. ін. У 1868 р. рада тред-юніонів опротестувала прийом до Інтернаціоналу спілки землекопів на тій підставі, що до неї входять некваліфіковані робітники (Нова іст., 1956, 214); Органи прокуратури реагують на незаконні розпорядження, накази, опротестовують їх (Рад. Укр., 30.І 1963, 3); // Не погоджуватися з чим-небудь; заперечувати щось. Наказ треба виконувати неодмінно.. Вказівку можна опротестувати. А пораду — можна й не брати до уваги (Оров., Зел. повінь, 1961, 29).
∆ Опротесто́вувати (опротестува́ти) ве́ксель, фін. — офіційно засвідчувати факт несплати у визначений термін по векселю; накладати протест на вексель.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 731.