ОПРОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПРОСТИ́ТИ, опрощу́, опро́сти́ш; док., перех. Робити простим, простішим. Він любив усе просте, справжнє, щире, і в нього була своєрідна манера опрощати людей (Горький, Про л-ру, 1949, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 731.