ОПРЯ́ТУВАТИ і ОПРА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПРЯ́ТАТИ і ОПРА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Прибирати, чепурити. — Дякувати дощеві, — сказала Катерина [до Кривоноса], опратуючи разом і себе, і хату, і малих дітей.., — а то, може б, ви й не заглянули (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136); Вона її [піч] попідводила, помастила, опрятала (Чуб., II, 1878, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 731.