ОПТИМІСТИ́ЧНИЙ, а, е. Сповнений оптимізму; життєрадісний; протилежне песимістичний. Твори Руставелі — ані в огні не горіли, ані в воді не тонули! І були вічні в своїй свіжості, і були оптимістичні (Тич., III, 1957, 61); // Який грунтується на оптимізмі. — Оптимістична філософія! Справді, оцей лісорозсадник дає факти для філософствування (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 108); Оптимістичне бачення світу — це необхідна зброя в нашій великій ідеологічній битві з тими, хто стоїть на могильних позиціях минулого (Вітч., 9, 1963, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 732.