ОПУСТІ́ТИ, і́є, док. Те саме, що спусті́ти. Опустіло поле. Давно звезли на токи копи, скосили гречки й проса (Цюпа, На крилах.., 1961, 21); Щодень вивозили [селяни] на торг цілі мішки раків.. Потік зовсім опустів, і в ньому лишився тільки дріб’язок (Фр., III, 1950, 52); Опустіли кошари. Тиша і пустка (Коцюб., II, 1955, 324); Все потягло, що робити уміло, На косовицю; село опустіло (Щог., Поезії, 1958, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 735.