ОПУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПУ́ХНУТИ і рідко ОПУ́ХТИ, хну, хнеш, док. Збільшуватися в об’ємі, набрякати від скупчення рідини (випоту) в тканинах тіла; пухнути. Княгиня.. побачила .. жінок, у яких руки й ноги опухали від солоної води (Скл., Святослав, 1959, 169); — Було таке — ні зернини, ні соломини! Їсти нічого… Коли б не паничів тік, то досі б з голоду опухли! (Мирний, IV, 1955, 255); Домував Артем. Ще тиждень тому.. звихнув ногу в коліні, — опухла, ступити було ніяк, то це й одлежувавсь (Головко, II, 1957, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 735.