ОПУ́ХЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. опу́хлий 2. Олександр.. встиг помітити, що, попри надмірну опухлість, філософ мав досить моложаве обличчя (Сенч., На Бат. горі, 1960, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 735.