ОПУ́ЩЕННЯ, я, с.
1. мед. Зміщення вниз якого-небудь органа. Слабкість м’язів черевного преса може призвести до опущення внутрішніх органів (Фіз. вихов., 1954, 13).
2. діал. Стан за знач. опу́щений 2. Навістить він і стіни тюремні, і всякі нори муки та насилля людей над людьми, а скінчить тим, що.. згине десь у бідності, самоті та опущенню на якімось піддашшю (Фр., І, 1955, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 736.