ОПІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., неперех. і перех. Те саме, що опіка́ти2. Було домовлено, що весело кам’янчанами опікуватимуть шахта й колгосп разом (Ю. Янов., Мир, 1956, 266); Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (Трубл., Мандр., 1938, 60); Мавра.. часто розповідала Теклі про хлопця, що над ним опікувала (Горд., Дівчина.., 1954, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 712.