ОРДЕНОНО́СНИЙ, а, е. Нагороджений орденом. Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (Гонч., Вибр., 1959, 322); Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (Наука.., 11, 1956, 5); Двічі орденоносна Україна — невід’ємна складова частина могутнього Радянського Союзу (Літ. газ., 7.XI 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 742.