ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла. Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376); * Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80); * У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 747.