ОРНАМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. мист. Оздоблювати орнаментом. — Бачите, як чумаки його [віз] орнаментували. Навіть люшню — й ту не обійшли. Чудова різьба по дереву (Вітч., 8, 1967, 181).
2. перен. Оздоблювати чим-небудь мову, музичний твір і т. ін. Рими входять у канву вірша.. органічним плетивом-вишивкою, яка не лише орнаментує, а й додає чіткої та милозвучної оркестровки цілому куплету пісенному (Рад. літ-во, 1, 1965, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 748.