ОСАТАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. До краю розізлитися, розлютитися. Він так і осатанів, мов його окропом облив (Номис, 1864, № 3386); Шебеші-бей зовсім осатанів. Того і пильнуйся, як би в гніві у живіт ногою не вдарив, коли чим не догодиш (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 753.