ОСВІ́ТЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який освітлює що-небудь, є джерелом світла. Навкруги спалахували освітлювальні ракети (Кучер, Чорноморці, 1956, 380); // Признач. для освітлювання. Зв’язковий гострим поглядом оббігає кімнату. Фотоапарат на масивному штативі, освітлювальні прилади (Ю. Янов., І, 1954, 194); Мешканців водних просторів природа найщедріше наділила електричними органами різного призначення — у вигляді освітлювальних та сигналізаційних систем, засобів камуфляжу (Знання.., 1, 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 755.