ОСВІ́ЧУВАТИСЯ1, уюся, уєшся, недок., ОСВІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док., рідко. Те саме, що осві́тлюватися. Світ у її очах закрутився. То чорнів, то освічувався (Мирний, І, 1954, 218); На морі ціла флотилія човнів, яхт — і все це з берега освічувалося прожекторами (Коцюб., III, 1956, 326); Останнє проміння вечірнього сонця жевріло в довгому скляному фонарі [ліхтарі].., через котрий освічувалась зала (Н.-Лев., VI, 1966, 74); Командир лежав.. уже перев’язаний. При наближенні Яреська його безкровне обличчя злегка освітилось кволою втомленою усмішкою (Гончар, II, 1959, 271).
ОСВІ́ЧУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., ОСВІТИ́ТИСЯ, ічу́ся, і́тишся, док., рідко. Ставати освіченим, обізнаним, свідомим; навчатися. Робітничий клас не гине, а зростає, міцніє, мужніє, згуртовується, освічується і загартовується в боротьбі (Ленін, 23, 1972, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 757.