ОСЕ́ДОК, дку, ч., діал. Оселя (у гуцулів). По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Коцюб., II, 1955, 317); Он, оповита в серпанок, видніється хата. Коло неї оборіг, якась загорода для маржини — то гуцульський оседок (Хотк., II, 1966, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 758.