Слово "осиротілий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (Коз., Блискавка, 1962, 63); // у знач. прикм. Саливон, котрий, лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, осиротілий, зразу підупав і постарів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458); Важко переступаючи по сипкому піску.., Орест Кіндратович брів углиб острівця, самотній, осиротілий (Вол., Самоцвіти, 1952, 25).

2. у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий. На спустілих коліях кілька навантажених і стільки ж порожніх платформ. Усе покинуте, осиротіле (Ле, Клен. лист, 1960, 37); Тихий, осиротілий двір Оксани, повз який Середі довелось іти, ще більше пригнітив його (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 127); Темно-коричневими клаптями стеляться на обрії осиротілі гайки, хутірці… (М. Ол., Леся, 1960, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 762.