ОСКА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОСКАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОСКА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Ставати видними при розсунутих губах (про зуби).
.2. Відкривати, показувати зуби; вищирятися, вишкірятися; // перен., розм. Виявляти гнів, сильне роздратування у відповідь на що-небудь. — Що? — оскалилась Уляна. — Оте, що чули, — твердо вимовила Катря (Кучер, Трудна любов, 1960, 420); // жарт., зневажл. Сміятися, усміхатися. Сказано, дитина: як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 767.