ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Той, хто оскверняє або осквернив що-небудь. Любов до Вітчизни і зненависть до її осквернителів заповідали нам попередники (Панч, На калин. мості, 1965, 279); — Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (Загреб., Європа 45, 1959, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 767.