ОСКОРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСКОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. оскоро́мляться; док., заст. Їсти скоромну їжу (у піст або пісний день). — Та не забудьте, отче, заодно і рот прополоскати, — уїдливо кинув .. Ярошенко. — Бо ж геть залоїлися тими шкварками, що так гарно пахнуть у вашій хаті. А вам же гріх оскоромлюватися у святий піст (Речм., Весн. грози, 1961, 102); — Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Кв.-Осн., II, 1956, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 769.