ОСЛИ́ЗНУТИ, не; мин. ч. осли́з, ла, ло; док. Покритися слизом; зволожитися по поверхні. Гори ослизли, мохи набрякли вологою, ліси перестали бути сховищем від негоди (Гжицький, Опришки, 1962, 243); // Ставати слизьким від вологи. Дерев’яні кругляки, що ними мощено вулиці, ослизли так, що падали іноді навіть ковані коні (Загреб., Диво, 1968, 231); //Запливати сльозами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 771.