ОСЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., діал.
1. Визволяти. [Рада:] Щасти нам, боже, на ворога стати, .. Всіх бранців з неволі ослобоняти (Н.-Лев., II, 1956, 438); [Василь:] Замість того, щоб усім, як братам, одностайно стати.., край від хижої ляшви ослобонити, вони розпустили свої ватаги по всім краю (Мирний, V, 1955, 107).
2. Звільняти. Плава [відьма] поверх води, та що ослобонили їй руку із вірьовки, так вона нею полощеться та й жартує (Кв.-Осн., II, 1956, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 772.