ОСМА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до осма́ни. Втік він через море до арнаутів, до албанців тобто, віковічних недругів османських (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 274); Кілька століть вона [Вірменія] була поділена між двома найсильнішими на ті часи завойовниками — османською Туреччиною і шахським Іраном (Ком. Укр., 3, 1967, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 773.