ОСМИ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до осми́слити. Думки проясніли, практика була осмислена високою освітою і знанням (Кучер, Дорога.., 1958, 76); Микола палко полюбив осмислені, повні поезії і творчості дороги (Мас., Життя.., 1960, 112).
2. у знач. прикм. Свідомий, розумний. Тому, хто не знав його.., могло здатися, що в його погляді більше недружелюбної настороженості, ніж.. осмисленого ставлення до того, що відбувається (Руд., Вітер.., 1958, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 773.