ОСМИ́СЛЕНІСТЬ, ності, ж. Власт. за знач. осми́слений. Пізнаючи, збагачуючись духовно, людина водночас.. ніби проявляє їх [явища і предмети] через свою свідомість і наділяє осмисленістю (Мист., 2, 1965, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 773.