ОСМІХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко. Усміхатися, посміхатися. Евандр мовчав і прислухався, Слова Енеєві ковтав; То ус крутив, то осміхався (Котл.. І, 1952, 205); Маланка все солодко осміхалася, хоч душа в неї сичала (Коцюб., II, 1955, 15); — Бувайте здорові! — знову крізь смуток осміхається чоловік (Стельмах, І, 1962, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 774.