ОСНО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОСНУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. на чому, рідко. Користуватися чим-небудь як основою; грунтуватися, базуватися на чому-небудь. Не пишу поздоровлень, основуючись на приказці: "не кажи гоп, поки не перескочиш" (Л. Укр., V, 1956, 180); Тут товариство основувалося не лише на особистій симпатії і приятельській підмозі, а охоплювало ширші круги — спільності по думці й прагненню до одної мети (Кобр., Вибр., 1954, 30); Досить своєрідний колорит квіткових килимів основувався на невеликій кількості гармонійно поєднаних між собою чистих насичених кольорів (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 111).
2. заст. Засновуватися. Обідав [Герман] у касині [казино], яке, головно його заходом, оснувалося два роки тому в Бориславі (Фр., VIII, 1952, 380).
ОСНУВА́ТИ див. осно́вувати.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 777.