ОСРІ́БЛЕНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до осрібли́ти. Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять (Олесь, Вибр., 1958, 101); І пливуть пароплави рікою, а за ними осріблений шлях (Сос., II, 1958, 59); // осрі́блено, безос. присудк. сл. Надворі холодно, сухо, дзвінко, осріблено. Гарна осінь (Рильський, Бабине літо, 1967, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.