ОСТ1, у, ч.
1. Назва східної сторони світу у мореплавстві та метеорології; схід; протилежне вест. Ми стаємо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Янов., V, 1959, 59); // Східний вітер. Щовесни вбираються [тополі] в зелень, а щоосені знов роздягають їх до білокор’я пронизливі норди та ости… (Гончар, II, 1958, 8).
2. Один з чотирьох головних румбів у компасі, які ділять горизонт на чотири частини.
ОСТ2, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що остю́к. Водить [Остап] пальцями вздовж колоска, вигладжує. За зерном, за остами водить, пильнує (Горд., II, 1959, 328); * Образно. Свирид ще молодий чоловік, .. борода засіяна гострими білими остами (Мирний, І, 1954, 194).
ОСТ3 , а́, ч., розм., рідко. Те саме, що о́стень. Тимка стало тягнути [течією] вниз,.. та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні, що для забави ганяв остами щук на мілководді. Він і врятував Тимка (Тют., Вир, 1960, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 782.