ОСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оста́вити; // оста́влено, безос. присудк. сл. Шість тисяч тілько їх [козаків] оставлено в реєстрі, та й тії, бувши в великій неволі в старшини, тягли, хотя й нехотя, за ляхів руку (П. Куліш, Вибр., 1969, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 783.