ОСТОГИ́ДНУТИ, ну, неш, док. Те саме, що остоги́діти. Бурмило-Кундель вирвався на луг — На волі трохи погуляти, Бо остогид йому ланцюг, Обридло в курені лежати (Гл., Вибр., 1951, 157); Остогидла мені до загину тюрма, 3 виду темна не сходила смуга (Граб., І, 1959, 381); Серединському, мабуть, остогидло слухати таку розмову, ті старечі теревені (Н.-Лев., І, 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 788.