ОСТРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТРИ́ГТИ, ижу́, иже́ш, док., перех. Те саме, що обстрига́ти. А мене, не знаю за що Убити-не вбили, Тілько мої довгі коси Остригли (Шевч., І, 1963, 356); — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай! (Гончар, Тронка, 1963, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 789.