ОСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до остри́гти. Пішов по шерсть, а вернувсь сам острижений (Укр.. присл.., 1955, 236); Бруднувато-білі, вже острижені мериноси надсадно дихають, ховають голови від спеки у власну тінь (Гончар, Тронка, 1963, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 789.