О́СТРИЙ, а, е, заст., діал. Гострий. І мечі в руках їх добрі, Острі обоюду (Шевч., II, 1963, 289); Не з дітьми підеш, — панську череду Поженеш ти на поле!.. Не пісок м’який, — стерня острая Босі ноги наколе !..(Рудан., Тв., 1959, 115); За хвилину надбігла Марійка, так замотана здоровою хусткою, що самий острий червоний носик визирав на світ божий (Коцюб., І, 1955, 131); Остра і різка була бесіда Максимова (Фр., VI, 1951, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 789.