ОСТРО́ЖНИЙ, а, е, заст. Прикм. до остро́г 1. Коні під’їхали до острожного ганку (Мирний, І, 1954, 46); З такими думками прийшов Зінько до тюрми, а як побачив ці обличчя, позначені острожною неволею, а часом і злочинством.., то мов іще виразніше почув, що ці люди — зовсім не те, що він (Гр., II, 1963, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 790.