ОСТРО́ЖНИК, а, ч., заст., зневажл. В’язень, арештант. — Ліс великий, усяку наволоч сюди тягне. Острожник який утече, .. новобранець — усі в ліс (Хотк., І, 1966, 88); Мачуха невгавала: — То се отой острожник прийшов жити на наші злидні? (Кол., Терен.., 1959, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 790.