ОСТРІВО́К, ОСТРОВО́К, рівка́, ч., рідко. Зменш. до о́стрів; острівець. Тепер біля стрімкого, як стіна, обриву утворилися два скелясті острівки, що тільки під час відпливу сполучалися з берегом (Багмут, Щасл. день.., 1959, 117); Шумлять на вітрі знайомі острівки комишу (Гончар, II, 1959, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 789.