ОСТЯКИ́, і́в, мн. (одн. остя́к, а́, ч., остя́чка, и, ж.). Застаріла назва кількох народностей Сибіру — хантів, кетів і селькупів. Стомленому та без краю стурбованому Микиті цей чорний одинокий остяк здався за рідного брата (Л. Янов., І, 1959, 317); Сковані міцним сном спали остяки (Рибак, На світанку, 1940, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 792.