ОСУ́ДЛИВО. Присл. до осу́дливий 1. Насмішкуваті очі на нервовому.. обличчі дивилися гостро й осудливо (Жур., Нам тоді.., 1968, 67); Масивне обличчя Пантелеймона Гавриловича одразу ж посуворішало, він скрушно, осудливо похитав головою (Руд., Остання шабля, 1959, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 793.